Над хмарами сонце лишило пасмо,
неначе дитя позіхало.
Весь день потягло за собою воно,
поля після спеки зітхали.
Цвіркун обізвався уже в берегах,
сповила пітьма все навколо.
Травиця хилилася сонно в лугах,
берізки тулилися в коло.
По синьому небу розсипались зорі
і місяць заграв на кларнеті.
Ріжечком торкався верхів’я тополі,
висвічував щось в очереті.
Біліли в широкім лататті лілеї,
тремтіли густі верболози.
Русалки сміялись і, схожі на феї,
спивали із трав свіжі роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А