Сяють зіроньки у небі вечоровім,
Уночі пасуться в лузі коні,
Серпик-місяць знай собі гуляє,
Щораз у плесо річки поглядає..
А незабаром вже почне світати,
Туман ранковий піде в балку спати,
Сріблиться лиш намистечком роса,
Виспівує, мов скрипочка коса.
Хто ж це прокинувся так рано на зорі?
Кладуть в покоси трави...( косарі).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський