Дитинство промайнуло в одну мить,
Біжать роки і їх не зупинить.
І вже не повернуться зовсім ті роки,
Коли в нас молоді були батьки...
Це ж недаремно кажуть, що ми діти -
Поки живі батьки є на цім світі,
Поки нам є до кого в гості приїздити -
Допоки й відчуваєм, що ми діти...
Дитинство, юність... Ми дорослі стали
Чомусь часу нам геть не вистачало:
Робота, побут, більше заробити
І трохи забували, що ми діти...
Тепер так хочеться поринути в дитинство,
Час повернути й провести корисно.
І обійняти міцно маму й тата,
Бо поки є батьки - дитина та багата!
Я прошу вас! Благаю! Пам'ятайте!!!
І до своїх батьків частіше поспішайте!
Хоч на годину, а хоч на хвилину
Навідайте ви дорогу людину.
Присядьте поряд, руку потримайте,
Щось із життя разом ви пригадайте,
І зараз обійміть - приємно буде звісно,
Не відкладай на потім... бо може бути пізно...
5.11.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2023
автор: Любов Вечірко