Знаю, прагну повернутись,
В ту хвилину, в епізод той – та ніяк?
Тим хвилинам не зімкнутись,
Серця стук той не відчути –
Скільки ж з пір тих час сказав: тік-так, тік-так…
Дім знесли, мов друге місто,
Солов'ї вже зовсім інші – як же так?
А тебе туди все тягне,
Кут проспекту той же гляне,
Що ж тоді не усвідомив світлий знак?
Ми так часто метушимось,
Дні мигтять, пропустиш ту Зірчяну мить?
Проза днів нас поглинає,
Чудо здалеку махає –
Шкодувать?, коли там чуйка все проспить…
Тож не раз буває з нами –
Аж, душа зболить нестерпно, хоч замри!
З кимсь побачитись цим літом,
Хоч і був би на край світу,
Погляд стріч, та обійнять, поговорить…
28.06.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2023
автор: Променистий менестрель