Ти вдома

Змиваєш  з  берців  зашкарублий  бруд,
Стираєш  кров  запеклу  із  шолома.
Ти  відчуваєш  спокій  саме  тут  –
Нарешті  засинаєш  тихо  вдома.

Стара  підлога  дошками  скрипить,
Кіт  навіть  ходить  біля  тебе  тихо.
Солодка,  вже  забута,  щемна  мить:
Ти  спиш  у  хаті  –  і  далеко  лихо.

Неначе  Образ  –  матері  портрет
Над  ліжком  сни  твої  оберігає,
І  не  тривожать  вибухи  ракет,
Лиш  за  селом  кричать  качині  зграї.

На  скронях  жилки  набрякають  уві  сні,
І  ходить  тінь  над  віями  незрима.
Ти  не  забув,  що  ти  ще  на  війні,
І  сонно  кличеш  друга-побратима.


https://www.youtube.com/watch?v=VIRFklFqPEw

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Тетяна Мошковська