Ти білих коней, Зіронько, виводь,
Укрий людей від зла своїм вельоном..
Зі Сонцем ти біжи навперегони –
Бо день новий дарує всім Господь.
Жагучий промінь Сонця через край
Топи в росі на тихому світанні.
Пробудить він життя, палке кохання,
Та як наздоганятиме – тікай
І стань криницею. Святу росу
Віддай – поїти день, нести щедроти.
Босоніж відчуваю свіжий доторк,
Народжується так життєва суть.
Природи усміх… сяяння небес.
Вставай! Вставай! Припрошує Світило,
Щоби земля рясний врожай родила,
У праці день людський іде увесь.
Дзвенить бджола – духмяним буде мед.
І гордівливі па виводить лебідь..
Спалахує Зоря життя на небі.
Чиїсь – летять, лишивши слід комет…
…Пройдися по росі, лови момент!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Білоозерянська Чайка