Крізь спеку літа дощ осінній
Мене торкнувся щастя тінню;
Намокле скло; колише сливу
Спокійний вітер – вісник зливи.
Я вдома, вдома! Вереснево.
А сіра барва вкрила небо.
Комп’ютер, ліжко, кухня, місто... —
Родзинок дню бракує, звісно.
Та дощ потішив.
Ось і сонце
Мені принесло болю гронце.
Діждусь зими — у сни порину.
Назавжди. Стомлено. Без стриму.
6 вересня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Ти-2