вдома

Крізь  спеку  літа  дощ  осінній
Мене  торкнувся  щастя  тінню;
Намокле  скло;  колише  сливу
Спокійний  вітер  –  вісник  зливи.

Я  вдома,  вдома!  Вереснево.
А  сіра  барва  вкрила  небо.
Комп’ютер,  ліжко,  кухня,  місто...  —
Родзинок  дню  бракує,  звісно.

Та  дощ  потішив.  
Ось  і  сонце
Мені  принесло  болю  гронце.
Діждусь  зими  —  у  сни  порину.
Назавжди.  Стомлено.  Без  стриму.

6  вересня  2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987440
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Ти-2