Іржаве збіжжя під вітрами хвиль –
Вохристо-жовте дозріває жито.
Прапрадід урожай благословив,
Як вогняне тепло нам не любити?
Пірніть у горизонти стиглі ви:
Свобода! Радість! Взимку – хлібом ситі.
Волошки усміх, пахощі трави,
Остистий колос – незабутні миті!
Отчини у війні не віддамо,
Землі в невтомній праці хлібороба,
Бо не ділити нам її ні з ким!
Жнивують комбайнери за кермом,
Жага до праці в кожного з утроби,
…І гріють душу житні колоски.
/італійський сонет – abab abab cde cde/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Білоозерянська Чайка