Пробудилася земля
Так, неначе немовля
Прокидається зі сну,
В пору вранішню, ясну́,
Бо вже ночі час пройшов.
День новий до нас прийшов.
Сонце в небо піднялóсь
З обрію і розлилóсь
Променями навкруги –
На поля, ліси, луги…
Весь довколишній наш край,
Вставши, наче цвіт-розмай,
Пишно став буяти враз
Так, неначе в перший раз.
Почали пташки літать
В небі й весело співать
Під мелодію, яка
Долунає зі струмка,
Що тече та дзюркотить
І пташок тих веселить.
В дня є безліч переваг.
Він – час праці та розваг,
У яскравих кольорах
Наяву, а не в думках
Бачиться усім нам світ
Енну кількість тисяч літ…
Та під вечір відступа
Й день, і ніч знов наступа,
Щоби добре відпочить
І, набравшись сил, творить.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2023
автор: Євген Ковальчук