Я не плачу, я кохаю
В небі пташкою парю
порхаю
Хто з любов'ю не знається –
той світу не бачить
Хто в любові не знається…. також гірко плаче
Нам чи жити бо в печалі
Нам чи не літати
Нам чи пісень з серця та не заспівати
Та так щоб гори зрушились
Ріки пробудились,
розлилися й плюскочучи
душу зачепили
Заспіваймо пісню браття
Солов'я почуймо.
В пісні нашій
Зов весни лунає
Хто з любов'ю не знається –
той цього не бачить
Хто в любові не знається
в самотності плаче
Пісню вод грунтових
понесем рікою
Плач кохання й радості
ми візьмем з собою
Любіть тілом та душею
не лише весною!
Моя люба, моя мила
Завжди я з тобою
Ти верба й береза
дорога край поля
Ой, не випадкового
знов звела нас доля
серденько витьохкує
поряд із тобою
Хто з любов'ю не знається –
той і не літає
Хто з нею не знається
той і не сіяє
дивовижно в гаї
соловей співає
палко та нестримно
Серденько кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2023
автор: oreol