І він піде.
Піде не подившися на світло,
Нашого першого побачення і літа.
Не подивившись на будильник коло нього,
Який показує кількість його "прийомів".
Піде не перевіривши на кухні,
Чи є там залишки розбитих чашок
Від його нахлинувшої болі та розлуки.
Піде забувши про сорочку чорно-білу
Забувши навіть двері за собою зачинити.
Не подивившись навіть і на мене.
Чи я хоч вкрита від його фальшивої любові "аж до неба".
І він піде.
Піде,щоб повернутись знову.
І влаштувати у моїй квартирі бунт,тих почуттів чужих і невгамовних.
А я залишусь,як і залишась завжди.
У цій квартирі "одного спільного бажання".
І буду й далі,вестись на усі його медові
І водночас залиті кров'ю перли мови.
Бо так все ж є хоч декілька відсотків того,
Що він буде промовляти не її ім'я на зорях.
І буде відчуття,що він завжди зі мною,
Тримає ту крихку стелю з катарсису і гною ран моїх ранкових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2023
автор: Sofi Remen