Кожен рік зозуля, в гості прилітала.
Було так чудово слухать те ку-ку.
Змолоду багато років накувала,
Що зерном вродилося, змелеться в муку.
Ой ти пташко- пташечка, низько тобі кланяюсь,
Дякую за прожиті всі мої роки.
Це лише у дзеркалі трохи я зістаріюсь,
А на серці вірите, зовсім навпаки.
Пережитий кожен рік, ніби кінь що грається,
Їх вже назбиралося немалий табун.
В сьогодення прискакав, назад не вертається.
Серед ночі так ласкаво засюрчав цвіркун.
І сьогодні запитаю:-Скільки літ лишилося?
Ти зозуля-пташечка тільки не змовкай.
Все так швидко пролетіло…нібито наснилося.
Не даремно рік прожитий , коня осідлай.
27.06.23р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2023
автор: Степан Олександр