*****
Мої думки, немов квітки,
Розкішно розцвітають,
Коли щасливі сторінки
Мого життя гортають.
І світлі, теплі почуття
У душу проникають,
Її, мов матінка дитя,
Голублять, зігрівають.
Нехай минули миті ті
Й не вернуться вже більше,
Але ціную я в житті
Своєму їх найбільше.
Коли я в розумі своїм
Їх згадую в мить тую,
Мов друге я життя всім їм
Тоді даю, дарую.
Мов знов їх дійсно, наяву
В своїм житті я маю,
Мов знову ними я живу,
Мов знов їх проживаю.
Їх згадую я залюбки.
Їм в пам’яті не тісно,
Хоч є і темні сторінки
В життєвій книзі, звісно.
Коли ту книгу в певний час
Гортаю я й читаю,
То їх усі я повсякчас
Минаю, пропускаю.
Хоча моє життя не мед,
Та я не ображаюсь,
А впевнено іти вперед
Я завжди намагаюсь.
Коли ж упав я, на біду
Наткнувшись, підіймаюсь,
Її здолавши, далі йду,
Назад не повертаюсь.
Іду вперед я, до мети.
Попереду – дорога.
Є й буде в мене, щоб дійти
Мені до неї, змога.
Я знаю те, що я пройти
Її таки у змозі.
Я певен – зможеш також ти,
Хай що б тебе в дорозі
Мій друже, не чекало. Щоб
Дійшов, тобі бажаю,
Здійснивши певну кількість спроб,
Аби дійти. Я знаю,
Що дійдеш ти, коли зітреш
Всі сумніви, зневіру
Й зусиль своїх всіх докладеш,
А не лиш тільки віру
Ти матимеш. Аби дійшов.
Вона тобі поможе,
Та, щоб до цілі ти дійшов,
Вона зробить не зможе.
Вона штовха лиш до мети,
Та перший крок зробити
Повинен ти й до неї йти,
Аби щасливо жити,
Утіливши її в життя
Своє, і як належить
Теперішнє і майбуття
Від тебе бо залежить.
Як дієш ти в своїм житті –
Заслужене і маєш,
Як діятимеш в майбутті –
Належнеє й пізнаєш.
Така бо мудрість життьова
На світі цім панує,
Що кожному із нас права
Й обов’язки диктує.
Євген Ковальчук, 28. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2023
автор: Євген Ковальчук