мить вітру

З-за  лісу  (далі  я  не  знаю)
Прилинув,  пасмами  обвитий,
Приємний  вітер  говорити
Про  вічні  пестощі  розмаю.

Ось  згуртувався  він  за  льохом,
А  он  почиє  вже  на  лаврах...
В  лише  йому  відомих  храмах
Рече  себе  верховним  Богом.

Я  потребую  хмар  на  небі
І  ліків  шелесту  сумного.
Стою  на  вітрі,  вчуся  в  нього,
Як  жити  треба.

7  вересня  2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Ти-2