Залиш мене
у сховищі очей,
в архівах пам’яті
поміж трави люцерни.
Блакитна злива
в жили потече,
але назад
нічого не поверне.
Не жаль.
Вишневе літо промине,
Воєнне літо,
вдвічі є нестерпним.
якби не сонце,
не було б тіней,
і я не називала б
тебе - Серпнем.
Ідуть дощі,
як потяги ідуть
вночі і вдень
курсують безперервно.
Ти відчуваєш
під ногами молоду траву,
але не бачиш,
що цвіте люцерна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Окрилена