Пекучі сльози матері біжать,
Стікають по обличчю і зникають.
Не падають на землю, а летять,
Прямісінько до неба попадають.
Мабуть у Бога є на небесах
Озера чисті, майже кришталеві.
Там кораблі на білих парусах
Збирають лілії казкові і рожеві.
На тих озерах білі береги,
Бо води у водоймах всі солоні.
Лиш смуток і зітхання навкруги,
То сльози у небесному полоні.
Не змушуйте ридати матерів,
Господь кожну сльозинку бачить.
Батьків своїх любити заповів,
Найгірше, коли мама плаче.
Спини сльозу і прощення проси,
На пару крапель озеро зміліє.
Як є можливість ніжно пригорни
І серце матері від дотику зрадіє.
21.06.2023р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Степан Олександр