Шкутильгає, йде старість на милицях
Самотою, бо рідних нема.
Спориші на подвір'ї журилися –
Доживає вік неміч сама.
Нарікає хатина калиноньці:
«Ох, нудне ж бо життя без новин!»
На ослоні кіт лагідний миється.
Господині друг відданий він.
Бабця бідкається: «Зникли сили всі…–
гладить Мурчика зшерхла рука, –
все життя я по правді, трудилася –
тільки доля, напевне, така…
Від хвороб я і літ натомилася,
а раніше було все не так!»
…Споришем дибуляє на милицях
Безутішна гірка самота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Білоозерянська Чайка