Вони ідуть, узявшися за руки,
Вона і він (у формі ЗСУ).
За ними – слід, заплетений у муки,
Тож знають, в чім життя людського суть.
В запилених вони крокують берцях,
Що притомились на шляхах війни,
І свідками не раз були у герці…
Скільки ж смерей побачили вони!
Дивлюсь на них, і подих завмирає:
Їм завдяки, врятована земля,
Бо ж мають ту любов до свого краю,
Яку не знають банди із Кремля!
Тож хай їх небеса благословляють
Іще на сотні, на мільйони верст.
Серця коханням все життя палають,
А оберегом буде Божий хрест!
16.06.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2023
автор: Ганна Верес