[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]
Прокинувсь ранок, як завжди,
Умився срібною росою.
Лиш десь лишилися сліди
Дощу, що плакав, мов сльозою.
Та це було лише вночі,
Цих сліз тоді ніхто не бачив.
Ніхто не чув його плачі,
Усе було так тихо, наче.
Туман сховав на ранок все,
Ніхто ці сльози й не побачив.
І новий день уже іде,
Все ж він дощу був дуже вдячний.
Сам поспішив, допоки сонце,
Ще на дорозі не зустрів.
Що ледь пливло із горизонту...
А потім?...Думки́ у кожного свої..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2023
автор: Н-А-Д-І-Я