Була… Як гірко це
казати й слухати.
Бо молода пішла -
у тридцять сім.
Їй трави міряти б
і квіти нюхати,
ловити надихи б,
як карасів,
із почуттів і слів
плести книжки-тини,
з коханим в день іти,
стрічати сни,
вивчати людяність,
а не сліди війни,
стрибати в щастя чан
і грітись ним.
Їй би своїм плечем
кріпити сину дух,
із віри й істини
сшивать майбуть.
Та обірвав рашист
її земну ходу.
Зорею в пам’яті ж...
повік їй буть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)