Вікторії Амеліній присвячено

Була…    Як  гірко  це
казати  й  слухати.
Бо  молода  пішла  -    
у  тридцять  сім.
Їй  трави  міряти    б  
і  квіти  нюхати,  
ловити  надихи  б,  
як  карасів,

із  почуттів  і  слів  
плести  книжки-тини,  
з  коханим  в  день  іти,    
стрічати    сни,  
вивчати  людяність,  
а  не  сліди  війни,  
стрибати  в  щастя  чан  
і  грітись  ним.  

Їй  би  своїм  плечем
кріпити  сину  дух,
із  віри  й  істини    
сшивать  майбуть.
Та  обірвав  рашист    
її  земну  ходу.  
Зорею  в  пам’яті  ж...
повік  їй  буть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)