На дужім соколі із криці
Здійнявсь я до кудлатих хмар,
Дивлюсь: насичено іскриться
У сині сонце, мов янтар.
Внизу – мережані терени:
Ліси, розливи рік, поля,
Міста в облозі нив зелених
І гір окреслення здаля.
Збагнув я: ген то Апенніни,
Видці ходи рясних сторіч.
І став маневром журавлиним
Знижатись борт землі навстріч.
[i]02.VI.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2023
автор: Прозектор