Тепле ліжечко у Ірини,
Пахнуть м'ятою подушки,
Огортає пухка перина,
Наче збиті у крем вершки.
Тільки щось невесела Іра,
І думки розганяють сон:
Не придбала іще квартири,
Не побачила закордон...
Та згадала чомусь Ірина,
Що сусіда її, Сергій,
Ще не бачив свойого сина,
Бо тримає на сході бій.
Він ночами не сміє спати.
Із гвинтівкою у руці
Його діло тепер - стріляти
У ворожу ходячу ціль.
А малому вже місяць п'ятий,
Вже всміхається до людей,
Морщить "татовий" ніс кирпатий
І на ручки до всіх іде.
А у іншого он сусіда
Ніби й радість, а тільки ж ні:
Повернулися інвалідами
Двоє дужих колись синів...
Стільки горя тепер у світі,
І у кожного все своє...
Треба встигнути порадіти
Всьому, що на сьогодні є!
21.05.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2023
автор: ЛУЖАНКА