Мій дорогий, нам треба життя прожити.
Та можливо, помремо порізно!
Так судилось: окремо дожити...
Насправді це сумно і боязно!
Моє життя спліталось римою-буденністю.
Я прожила наповну, як хотіла.
Так прикро: дратувалася щоденністю,
І втратами Героїв я хворіла...
Мій дорогий, не злися на рядки,
Вони ж бо заповітом будуть!
Не неси на могилу квітки -
Назараз це сумно і боязно!
Анастасія ЯНІНА, 04.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2023
автор: Анастасія ЯНІНА