А в мене тато був…

А  в  мене  тато  був…

А  в  мене  тато  був  колись  солдатом,
Не  був  героєм  він,  а  просто  воював,
За  землю,  за  дітей,  за  рідну  хату,
На  тій  війні  він  голову  поклав.
Він  був  прямим  і  щирим  чоловіком,
Він  зголосився  сам,  не  звав  його  ніхто,
Казав,  що  нам,  малим  ще  стане  віку,
Який  на  смак  той  порох,  спробувати  щоб.
А  я  в  руках  із  іграшковим  автоматом,
По  лісу  з  хлопчаками  бігав  і  не  знав,
Не  відав,  як  це  справді  помирати,
За  мене  батько  сам  один  усе  пізнав.
Бувало,  видерусь  до  нього  на  коліна,
А  він  розріже  теплий  свіжий  коровай,
Промовить  лагідно:  -  Рости  великим,  сину,
І  татка  згадуй  часом  і  не  забувай.
Я  не  забув,  та  тільки  спогади  короткі,
За  кілька  найщасливіших  років,
Одна  лиш  у  військовій  формі  фотка,
Та  відголос  тих  теплих,  щирих  слів.
Героєм  він  не  став  і  зірку  не  отримав,
Він  просто,  захистив  собою  майбуття,
А  Бог  зірок  по  небу  сотнями  розкидав,
Для  тих,  кому  ми  всі  завдячуєм  життям.
Я  виріс,  батьком  став,  теж  сина  маю,
Росте  хлопчина,  тягнеться  у  вись,
І  як  спитають,  він  відповідає:
-  А  в  мене  дід  солдатом  був  колись…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2023
автор: Костянтин Вишневський