Все менше і менше в рай потрапляють,
Прокинувшись з ранку в його розумінні,
Адже всі душі людські не вмирають,
Наш порятунок у вічній замінні,
Зійшов на вершину людської свідомості,
Так не чекай любові, поваги,
Пишемо ми гріховні сни повісті,
Самі руйнуємо совісті ваги,
Наші серця наповнені страхами,
Кожен чогось, когось та боїться,
Розрахувались ми білими птахами,
Багатству і славі смерть світу мчиться,
Не треба загадок, ворожінь, перелюбів,
Все зрозуміло коли ти над безоднею,
Нам не уникнути заздрісних шлюбів,
Життя не врятуєш красою тілесною,
На нашій планеті доброго більше,
Тільки сховали, щоб лінуватися,
Хочеться жити у розквіті довше,
Тільки забули в мир закохатися!!!
05.07.23.
О.Горобець.
Світлина з інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2023
автор: Горобец Александр