Босоноге літо лопотіло світом,
Помочило ноги у росі.
Сонце на долоні, промінь на ослоні,
Прокотилось колом по осі.
Впало на покоси, поспивало роси,
Полилося соком у овес,
Потекло у колос, прорізало голос –
Із вітром розмови йде процес.
Поросли тополі ось навколо поля,
А попід горою осока.
Літо, літо, літо, сонечко розлите –
У корови повно молока.
Коні на припоні, порося в загоні,
Покосив господар ось осет,
Корови і кози поховались в лози,
А господар косить осоку.
Літо, літо, літо гомоніло з вітром,
Ніжилось на сонці, в холодку,
Купалось, стрибало, потім загоряло,
Полоскало коси у ставку.
Літо, літо, літо, моє миле літо,
Розмову з тобою я веду.
По дорозі сосни ростуть і осики,
Поряд із тобою я іду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2023
автор: Ольга Калина