Кажуть ви вільні,
В обору ж женуть.
Маєте те, що вам тут дають.
Воля продажною стала чомусь.
Касту невільників
Вовки стрежуть.
Вільні ніколи б так не жили,
Вільні шукали б свої вже луги.
Воля чомусь завжди на крові,
На мясобійні - вільні воли.
Волі в природі людини немає.
Невільник у небі тут не літає.
Він же привик все життя угождати.
Як може гвинтик птахою стати,
Він без машини зламаний прутик.
В оборі чужій про волю говорять.
Воля одних на неволі народу.
Два є світи, дім і кошара.
Через отару все в домі на шару.
Воля чомусь тут на цепку,
Їсти захтів - ріже вівцю.
Весело вільним живеться у ямі,
Їхні корови давно на Багамах,
А тут на шару для вовків отара,
Вони ще й голодні, хоча й на Багамах.
За волю спиртне рікою пролилось,
Жодна корова не просльозилась.
Мовчки овечки в куточок прижались,
З екрану на море полюбувались.
Овечка коровою стати бажає,
От її вовчик в куток й заганяє.
Мрія здійснилась, віддалась - ти вільна,
Кожна овечка в оборі вже спільна.
Поки корови їдять на Багамах,
Вовки в кошарі продовжать цю драму,
Руно з овечки повісять на браму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2023
автор: oreol