[i]Півтисячі днів[/i] ми боремося з горем,
З болем світів під назвою [b]«війна»[/b].
[i]Півтисячі днів[/i] розстріляних, заморених
І закатованих ця хвиля унесла.
[i]Півтисячі днів[/i] сирени виють голосом
Безумства, безпорадності, журби.
[i]Півтисячі днів[/i] земля, що зріла колосом
Здригається, бо вибухає щодоби.
[i]Півтисячі днів[/i] лавини інформації
Жахають та бентежать, несуть шок.
[i]Півтисячі днів[/i] за виживання нації
Молиться кожен, може і сам Бог.
[i]Півтисячі днів[/i], наче спостерігаємо
За життям власним, ніби осторонь йдучи.
[i]Півтисячі днів [/i]на душі покладаємось,
Коли тіло німе, в них невблаганне: «Світе, не мовчи!»
[i]Півтисячі днів[/i] у закликах до миру
Тема роззброєння росії не звучить.
[i]Півтисячі днів[/i] шантаж ядерним пилом
Світ переслідує. Чого ж він нас* навчить?
*людство
7.07.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2023
автор: Натали Вадис