Коли нарешті стихне рик війни,
І здохне звір вогненний у печері,
То небо заблакитить свою сферу,
Врочисті вдягне хмари-ордени
Під марш, що сонце на віолончелі
Заграє. І запіють мовчуни...
Слізьми спокути змиють всі гріхи
За кров покладену на плаху миру,
І видихне кругляк із себе миро....
У висі білокрилії птахи
В дзьобах вінки затиснуть з лавру щирі,
Елей скрапне на зранені шляхи.
Земля залиже рани, а метал
Вже не пектиме трав'янисту шкіру,
А попіл згарищ вже не буде сірим -
Заквітне буйним цвітом зброї сталь,
І вічність пам' яттю сердець посіє
Героїв ймення у небес скрижаль!
Chara Vinna
©Інна Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2023
автор: Chara Vinna