Можна згадати й не можна забути...
Всестраждальні міста,.. де ні слуху, ні духу.
Один тільки стогін...і той не рипить.
Кануть уступи у слабкості пуху,
Де все перервалось у ще́млену мить.
Буча, Гостомель і жваві підвали,
Дикі тортури, що сипали плоть.
Сотні життів обірвали завали -
Усе задля того, щоб нішу молоть.
Сонні зусилля і биті дзерка́ла...
Шепіт невинного знову і знов.
Сте́мнена вулиця в ночі збирала
Вишиту маками зморену кров,
Яка віддавала поси́ніло-жовтим...
Так і стояли страждальні міста.
Дихали сутінки чимось безмовним,
Коли завмирали...безсиллі тіла...
02.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2023
автор: Сара Ґоллард