Що є святіше за тепло родини,
і за сім'ї священний родовід,
за те, що батько передав для сина,
а батькові – його іще праді'д?
Мов гілочки, на дереві ми роду,
в корінні сила й міць уся його,
родина – це історія народу,
це древо роду давнього твого.
Родина власна – це твоя фортеця,
любові живодайне джерело,
вона веселкою і в дощ сміється,
і найнадійніше в житті вона крило.
Коли в родині щастя і повага,
любов плекається щоденно навіки,
коли в серцях існує рівновага,
і квітнуть роду береги ріки,
І не згасає вогнище сім'ї,
якого не придбаєш ти за гроші,
і мудрість не захована в імлі,
і з діда-прадіда скарби є найдорожчі,
Тоді родина сильна і міцна,
їй бурі не страшні і перешкоди,
вона в цім світі буде не одна –
з її основ утворені народи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А