Обдало запаше́чком ворожості,
Вольтануло розрядом від пластику,
Зазирнувши прищуром прехижості,
У лице пирснув погляд погорди ти ,
Що аж м'язи збентежило в спастиці*!
Ой, вершителю присудів капосних,
Відсьогодні всі маски вже зірвані,
В пил розсіявсь фасад увесь пафосний,
Розв' язались пацьорки ненавистні,
Що тягнули усмішку позірную!
Без емпатії, марних тих жалостей,
Безсоромно уткнувшися поглядом:
-Прощавайте, - відлунилось пралісом,
Обеззброєним лихо́дія замислом,
Обпекло враз, поширилось овидом.
І сваволя розсіється порохом,
Ставши добривом, урешті, зрілості.
Лиш образнику за неба покликом:
- Ну, бувайте вже! - випалять поспіхом,
- Тільки Бог є єдиний в незмінності!
Chara Vinna
*Спастика - мимовільний рух чи спазм м'язів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2023
автор: Chara Vinna