*****
Ой, ти смутку прегіркий,
Серденько не край!
Так, мій рідний край
Нині нищить ворог злий
Без краплини співчуття.
Йде страшна війна,
Але він зазна
Все ж поразки. До пуття,
Докладаючи сил всіх,
Ми із ним б’ємось.
Ввік ми не здамось!
Переможний сміх
Радісно з уст пролуна.
Буде мир у нас.
Прийде миру час.
Закінчиться ця війна.
Край же свій захистимо
Від ворожих сил.
Буде небосхил
Мирним. Ми проженемо
З нього ворогів усіх.
Як би не було
Важко нам, та зло
Ми здолаємо, мов бліх.
Певен я, що прийде час
Цей в наш рідний край,
Що кохаєм вкрай
Ми. В цім певен кожен з нас.
Наближається до нас
Він із кожним днем,
Адже ми не ждем
Лиш його в скрутний цей час,
А до нього ідемо
Без упину теж.
Буде мир усе ж.
Край війні покладемо.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2023
автор: Євген Ковальчук