Дивлюсь я на
Краплю води у
Водоймі синьо-прозорій
І питаю: ти хто,
Що є ти
За істота така?
Мокра, жива,
Що живе лише мить
До падіння на
Землю ту вічну?
Не чую ні звуку,
Ні слів - рота ж не
Має, голосу ця мила
Маленька істота
За назвою крапля.
Я вбив її дотиком
Рук своїх ніжних,
Так не почувши голос
Її, адже ворог убивця для
Неї - це все, що внизу є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2023
автор: KunYKA