ПРО ДМИТРА КОЦЮБАЙЛА (редаговано)

на  псевдо  ДА  ВІНЧІ
(доброволець,  молодший  лейтенант,  командир  1  ОМБ  «Вовки  Да  Вінчі»  ЗСУ,  учасник  російсько-української  війни,Герой  України,  член  Проводу  національно-визвольного  руху  «Правий  сектор»)

Активний  учасник  Майдану  він,    воїн  АТО,
Якому    байдужість    до  рота    було  не  запхати,  
Який  малювати  би  міг  чи    зніматись  в  кіно,
Та  вибрав    інакше    –  свій  край  від  заброд    захищати.    

Взяв  зброю  до  рук,  коли  мав  вісімнадцять  лише,
Не  маючи  вмінь,  не  чекаючи  жодної    плати.
Гудів    дух  УПА  в  ньому  дідів    у  грудях    хрущем
І  кликав  до  бою  з  ворожим  московським  солдатом.

Поранений  був,  але  довго  у  ліжку  не  кис.
Бо  як  побратимам    без  нього  справлятись  на  фронті?
З  пластиною  в  кістці  пішов,  біль  зубами  затис.
Сік  млу  на  муку,      як    з’являлася  на    горизонті.  

Був  ротним,  тримав  під  розлогим  крилом      батальйон.
Знав  техніку  бою  і  з  книг,  і  з  щоденної  праці.  
Підлеглих  життя  ставив  вище  за  гривень  мільйон,
Мав  безліч  успішних    (о,так!)  бойових  операцій.  

Кохана  просила:  «Попереду  інших  не  йди.
Життя  бережи,  нам  родину  з  тобою  творити».
«Ні.  Прикладом  будуть  для  них  мої    власні  сліди,  
Триматимуть  дух,  коли  сам  буду  ворога    бити!

Не  я?  І  не  зараз?    А  хто  в  час,  коли  у  біді
Мій  край,  як  до  серця  впихають  йому  гострі    спиці?»  
Прожив    двадцять  сім  усього…    Дев’ять  з  них  –  на  війні.
Лиш  раз  в  Новий  рік  із  коханою  був  у  столиці.    

Віддав  ріднокраю  роки  і  себе  –  така  роль.  
Очей  його  щирих,  глибоких,  палких  не  забути.  
Герой  України,  легенда,  Народний  герой.
У  пам’яті  роду  й  народу  віки    йому  бути!    


Кохана  просила:  «Попереду  інших  не  йди.
Життя  бережи,  нам  родину  з  тобою  творити».
«Ні.  Приклад  ом  будуть  для  них  мої    власні  сліди,  
Триматимуть  дух,  коли  сам  буду  ворога    бити!

Не  я?  І  не  зараз?    А  хто  в  час,  коли  у  біді
Мій  край,  як  до  серця  впихають  йому  гострі    спиці?»  
Прожив    двадцять  сім  усього…    Дев’ять  з  них  –  на  війні.
Лиш  раз  в  Новий  рік  із  коханою  був  у  столиці.    

Віддав  ріднокраю  свій  час  і  себе    –  така  роль.  
Очей  його  щирих,  глибоких,  палких  не  забути.  
Герой  України,  легенда,  Народний  герой.
У  пам’яті  роду  й  народу  віки    йому  бути!    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)