Закохана живу я в тиху осінь,
Що плаче часто тихими дощами.
У вірші мені проситься і досі
І стелить килим з листя коло брами.
А ще жоржини в'яже у букети,
Сміється поміж синім виноградом,
Складає про любов мені сонети,
В яких шукаю для душі відраду.
Півліта і зустрінемось над ранок
У пахощах сумної хризантеми,
Де сни мої лягатимуть туманом,
Й писатиметься про любов поема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988584
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2023
автор: Незламна