Бог дає

Поема


                     Пресвятій  Богоматері  і  
                     дванадцяти  апостолам  Христовим
                     присвячується    натурально,
                     як  ми  присутні  є!



Буде  неясним
і  мов  скутим  говоріння
як  серцЯ  —  камінь!
й  мов  говориш  до  каміння…



Сіли  —  в  суді  —  із  помпою!!
А  підняло  їх  —
Виявляється  за  мить
Як  бомбою
Виявляється  —  що
Цей  Павло  із  бомбою



Встав  —  цар  і  скочили  —
правитель!
Верніка  —  і  
тисяцькі!..
і  кращі  з  міста  —
а  в  очах!!  —
ха,  катакомбне!!



Нормальним  треба  небагато  —
Лиш  серце  й  дух  —
Й  вирує  свято!!!
яке!  там  свято!..  —
запрошених  в  суді  багато…



І  відрулили,  —
вбік  чи  —
куди  —  біси  пролИли…
майже  безоко
говорили




Це  треба  так  спустити!!
Павла  із  мук  —
Й  все!  —
Відпуститись  й  …
І  з  цих  кайданів  одкріпити  б  …
геть  Павла?..  явно
зараз
відпустити…




я  кажу  лиш,  що  і  Павло,
що  мало  наступити:
не  зайве,  те  й  в  Мойсея
і  до  нього  й  після
нього
що  було
бо  там  й  пророки
все
бо
окрім  мене  й  посполитих


…Павла  би  можна  відпустити…

     —  Ти  божевільний!!!


—  Не  божевільний,
                                         Фесте
                                         превелебний,
             Чи  правда  Назарянина
                         пронеслась  мимо  тебе?

             А  від  величності  Агриппи,

             якому  я  найбільш  говорю,

             це  не  втаїлось:

             бо  не  у  закутку

                           це  діялось  й  водилось…


— В  пророків  віруєш,
царю  Агриппо?
Знаю,  що  так.



— Павле!!  тебе  багато!!

                       б    а    г    а    т    о  !!
Тут  християнином  стану
                           з  таким  типом!..



—  Тільки  б  ви  стали  —  християне  !!
мов  я
так  щоби  і  без  цих  кайданів…



А  кращі  з  міста  —  в  сволок:
Боже!  що  краще?  —  вмерти
з  совістю?  
чи  з  всього  цього  —
чи  від  грипу??


А!..  бігайте  посутні!
а!  —  вільний  вітре!  —
Сонце  —  аж  на  кутні!..
ще  —  сонце  і  —  звільняє…
Боже!  звільняєш…
бо  лиш  присутніми  
                             дух  скутий…
добропорядні...!
(Боже,  «гади»  —  викидаєм?
я  співтворець…
а  Ти,  Боже,  —  
в  с  е    знаєш…)
я  —  манускрипт,
лиш  інструмент…
чи  Ти  для  них
і  мною


Вічність  граєш??


13.07.2023,  
свято  дванадцяти  апостолів  Христових,
Київ  —
другий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович