Одіваю аспі́дне* плаття,
Купую ритуальний вінок
Почуття рву хутко на шмаття.
Знову фатум, черговий урок..
Юшить кров уві сні – несила
Невезінню немає геть меж.
Я любов ховаю в могилу.
Більше, серце, мене не бентеж..
Біль і сльози – ну скільки можна.
До безумства нонсенс довів.
Заспокойся, душа тривожна,
Більш не буде стражденницьких днів.
Вже не буде, і більш не треба,
Хоч раніше надія й була.
Нема у любові потреби –
Залишаюсь з собою одна..
[i]*чорне, смолисте[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2023
автор: Софія Пасічник