[i]Якщо людина не поспішає додому - нема до кого...[/i]
Холодна підлога і тепла кишеня.
Мерзне у закутку рідне пальто.
Знову ПОТРІБНА у бурі мішені
В'яже не змінне роками бордо.
Сітчасті ноти і лампа морелі...
Стукає в сі́ряву біле звено...
Вона відгадала жагу епопеї,
Коли задивилась у життє-вікно.
Їй було страшно, безсило й нестерпно.
Стіни давили на чорну імлу.
Вона одинока і це вже доземно...
Думка всоталась у тиху зорю...
Скинуто ночі, але не киреї,
Змінено сонце, та грає вода.
Вона одиноко схилилась на двері...
І чула той спомин...лише пустота...
12.07.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Сара Ґоллард