***
Опінії на безум і розгул.
Егіда на розпуття і огульність.
Допоки під прицілом тисяч дул
воюємо за отчу першосутність.
Допоки крові вже й не до колін -
по груди, по тремтливе підборіддя!
Та де не глянеш - не узріти змін,
а тільки - збріддя, пустомельне збріддя!..
І відчай розтинає змаг навпіл,
і вени захлина нерозуміння -
чому ми й зараз ділимо на пів
своє, таке простріляне сумління?!
Чому ми й зараз над проваллям цим
пантруємо за чимось несусвітнім
й наносимо на душі вкотре грим
відступництвом позановозавітнім?!
Допоки день тримають міцно ті,
хто вищі за розкарані потоки,
ми тут вдаємо за дари святі
свої безликі відступи й пороки.
Уволюючи безуми і чад,
опінії прийнявши на підлоту,
калічимо і так зіслаблий сад,
що не дає збуйніти живоплоту.
14.07.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Леся Геник