1
подейкують
насправді все пішло шкереберть
відтоді як соснова шпичка
впала у змучене від безсоння
незмигне око
на одному з крил
нічного метелика
червонокнижного
який ніколи до того
не летів на поклик вогню
2
в жолобинці трухлого пня
зібралася дощова вода
й мураха тепер форсує цей рівчак
по містку стеблинки
так наполегливо ніби бачить
за рівчаком замок
де спить прекрасна
мурашина королева
а може і ніяких замків
просто повзе собі знічев’я
врешті все залежить
від кута зору
заломленого дощовою краплиною
яка виблискує на сонці
мов загублена корона
на самісінькім краю рівчака
3
зламана гілка
звисає
на тонкій шкірці кори
рвуться до неї прив’язані
діряві павучі вітрила
на яких щоранку
крапля роси оплакує
всіх жертв попереднього дня
зламана гілка
тримається на волосинці
над чорною дірою землі
і лиш місячне світло
проникає в місце розлому —
наче остання милість
наче найбільше осяяння
4
мураха прагнучи безсмертя
втопилася в краплині роси
переплутавши її з живицею
стародавня долоня листка
колись скрутилася у хвоїнку
щоб перевершити осінь
сльоза не шукала вічности
проте ненароком втрапила
у коло води
5
морщавий пень
в білій палаті снігу
чіплятиметься за життя
провідками коріння
допоки в розколині його кори
зимує метелик
обачливо склавши крила
веселками досередини
2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Тарас Яресько