Увіллється в зіниці ніч
Морем неба.
Змиє мушлі чужих облич -
Все,що треба.
Загорне сон у пелену
Світ до краю.
Душі ж в небі не знають сну -
Правду знають.
Тож і світять нам з висоти
Миготінням,
Щоб ми знали куди пливти
З баговиння.
Щоб відшукували своє
Попри темінь,
Пам'ятаючи,що ми є
Божий кремінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Вадим Димофф