Увесь свій час спідкався по життю.
Чи то наука? Чи така дорога?
Як було тяжко, долю кляв свою
І все чекав, що прийде ось підмога.
Навколо глянеш, все як у людей,
Ніби й проблем на світі не існує.
Для них нема недоспаних ночей
А в сім’ях їхніх, мир добро панує.
І так усі, на інших дивлячись,
Збивають ноги через власні перепони.
Чекають допомоги молячись,
А у життя нажаль, свої закони.
16.07.23р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2023
автор: Степан Олександр