Краю мій рідний, осяяний сонцем,
Колосом пишним і хатнім віконцем.
Верб чередою над ставом, де ряска, -
Все це чарівна й незаймана казка.
Казка-колиска зі стін очерету,
Крилець метеликів у піруеті.
Співу пташиного, килиму з квітів,
В порухах голівок - безліч привітів.
В гудінні бджоли над липовим цвітом,
У спориші, що шепочеться з вітром.
Що край доріжки біжить навздогінці
За подорожнім, очиці, - червінці.
Та наздогнати лиш можемо завше -
Те, що під силу, по духу не зайшле.
Що по любові, по праву та вірі,
Що не підвладне ніколи зневірі.
Те, що у серці, у грудях, у крові,
Ті почуття, що у кожному слові.
Краю мій рідний, омитий сльозою,
В Славі Героїв! Навіки з тобою!
16.07.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2023
автор: Валентина Ланевич