БІЖЕНКА

Пісня  духовна  злітала  увись,  до  небес.
Силою  музики  й  слова  сповнялися  душі.
У  ревній  молитві  миряни  знаходили  сенс,
Ті,  хто  повірив  у  Бога,  котрі  не  байдужі.

Жінка,  у  сірій  шапчині,  в  зеленім  пальті,
В  джинсах  потертих,  туго  заплетені  коси,
Мовчки  молилася  –  слухали    з  болем  святі,
Очі  заплющені,  а  по  щоках  текли  сльози.

З  Києва  ти  чи  з  Гостомеля?  З  Бучі?  Звідкіль?
З  Харкова  чи  з  Волновахи  приїхала  нині?
Очі  розплющила.  Глянула  –  розпач  і  біль
В  них  затаїлись  надовго.  Мурашки  по  спині…

Ти  молода.  А  чи,  може,  в  солідних  роках?
Сорок?  Чи  більше?  Сильно  запалися  щоки,
В  погляді  –  страх.  Ну  а  що  ж  у  душі,  у  думках?
Дякуєш  Богу  чи  просиш?  Які  дальші  кроки?

Втома  вмостилася  зручно  –  сидить  на  плечах.
Руки  схрестивши,  звела  на  Ісуса  ти  погляд.
Вдячність,  благання,  надія  тепер  ув  очах,
Хоч    і  серде́нько  болить,  і  пекучий  ще  спогад.

Вибухи  і  завивання  сирен  уночі,
Шибки,  розсипані  в  друзки,  розвалені  стіни,
Сховище,  кров,  крики,  стогони,  болі,  плачі,
Згарища,  постріли,  попіл  і  дим,  смерть,  руїни  –


Все  ще  недавно,  днів  декілька  тому  було.
Що  врятувати  свого  удалося  з  будинку?
Ворог  зненацька  в  твоє  увірвався  житло.
То  хоч  устигла  вхопити  ти  хліба  скоринку?

Боже,  так  гірко,  як  хтось  все  життя  працював,
Дбав  про  добробут,  житло,  про  комфорт  у  оселі,
А  в  один  день  підлий  ворог  усе  зруйнував.
Страшно…  Без  хати,  немов  мандрівник  у  пустелі.

Біженка…  Де  твої  друзі,  знайомі,  рідня,
Ті,  з  ким  жилось  тобі  вдома  і  за́тишно,  й  мило?
Може,  залишилось  десь  там  твоє  цуценя?
Може,  це  лихо  вже  з  кимось  навік  розлучило?

Горе  все  наше  від  ворога,  від  @оскаля.
Звісно,  здолаєм  його.  Та  якою  ціною?
Жінко,  кріпись  і  життя  починай  із  нуля.
Господу  дякуй,  бо  все  ж  залишилась  живою.

Жінко,  молися,  лиш  духом,  прошу́,  не  впади.
Добрих  людей  ти  зустрінь  на  життєвій  стежині,
Щоби  зігріли  теплом,  були  поруч  завжди.
Щиро  молися.  Я  та́кож  молитимусь  нині
Богу  за  тебе,  за  тисячі  інших,  як  ти,
Щоб  ні  мені,  ні  нікому  не  стрітись  з  бідою.
Боже,  рятуй  Україну,  всіх  нас  захисти.
І  відомсти  ворогам,  що  прийшли  із  війною.
©  Галина  Брич
Березень,  2022.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2023
автор: Галина Брич