ми зводили круті стіни
що наражали вітри на самогубства
найкращі з нас прикрашали їх муралами
які птахи роздивлялися навіть не мружачись
ми зводили біля себе
стіни такі високі та гострі
аж хмари над ними
немов судна над мілинами
пливли маневруючи
ми зводили і зводили стіни
так легко немов обіцянки
і вже власних дітей навчали
поважати будівельні традиції
дітей
які по мірі дорослішання
припиняли прикладати вухо до стін вслухаючись
і тому коли ті зненацька розвалювалися
завжди з подивом виявляли
що вони не сягали завширшки
й однієї простягнутої назустріч руки
01.01.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2023
автор: Тарас Яресько