Кину я свій смуток у воду
В тій воді немає броду
Хай несе потік бурхливий
А козак відчує сили
В омуті річному камінь
Він лежить та спить віками
Смуток камню відсахнувся
Та й до мене повернувся
Підхопив мій смуток вітер
Що гуляє по всім світі
Де краї далекі знає
З моїм смутком заблукає
Вітер не доніс та й годі
Сум тяжкий, як камінь у воді
Пройда втік, не озирнувся
Смуток знову повернувся
Ген, вогонь, візьми поживу
Клопіту щоб без, пожив я
Запали мої турботи
Будь завзятим до роботи
Зайнялось таке багаття
Що прийшли і сестри й браття
Кинем ми вогню злу долю
Та пізнаєм щастя й волю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=98908
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2008
автор: Носиков Александр