Не кричи на нас ти, ненько,
Що немає ковбаси.
Любить так її руденький,
А сама ти не даси.
Я ж відкрила холодильник,
Там великий був шматок.
Подивись, мурчить як сильно…
І тобі лишив… а то!
Понадкушував кіт колбик –
Й задоволено притих.
А ти сердишся… немовби
З’їв ласунчик все до крихт.
Брати більше я не стану:
Ковбаси наївсь малюк.
…Завтра дам йому сметани –
Банку чесно розділю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2023
автор: Білоозерянська Чайка