***
Верни мені білий щит -
я змій розітну очима
на темній розлозі свит
із ввігнутими плечима.
Пройду по вугіллю знов -
не взута, о, ні, а боса!
В окові гірких обнов
невільно гіркоголоса.
Чи вперше цей біль і жаль?
Чи вперше ножі і леза?
Шукає душа грааль,
смішна й наче нетвереза.
Бо де ті - святі святих?!
Бо де ті - безгрішно-божі?!
Розсіює вітер жмих
між тих, що на вітер схожі.
Збирай, не збирай - дарма!
Наскрізно - латки і сурми.
Розгладжує далина
чоло і причільні думи.
З розбитих життям корит
хлептати яка причина?
Віддай мені білий щит -
я змій розітну очима!
18.07.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2023
автор: Леся Геник