ти вирішуєш бути
за мене
садиш в мені зернятко
нового життя
поки я не бачу
аби не сполохати птаху
ще не народженої
ніби дбайливо
спорошуєш землю
моїх слідів
додаєш теплі
добрива
у підґрунтя
створеного
а потім топчиш
мої ледь
висаджені квіти
викорчовуєш
укорінені дерева
кажеш стану степом
новітнім близьким
ставиш огорожу
з терену
викрашуєш її білим
пишеш великими:
не пересікати
боляче
втопчуєш те зернятко
глибоко потужно
кожного разу глибше
стискаєш у кожну зі стін
моєї млявої шкіри
вже не лишає відповіді
знекровлена
ти пристискаєш
ти присипаєш
..добрива
геть не добрі
виявилось
великими кількостями
прискіпливо солодким
кисло
від болю
солоно сліз
крізь себе
зерня втиснене
в проріз'
вичавленого серця
дивись каже
дихай
майбутнім
що я щойно спік
чудопекар
та моє сонце випалене
тіло спалене
садочок витоптаний
ти пристискаєш
стебель
кажеш
дивись у небо
ставиш у вазу
на плитку
минулого
шия схилена
не співає
не дихає
стане добривом
для іншої
зернятко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2023
автор: мелодія сонця